Чому мігрень стає хронічною і коли таблетки вже не допомагають?

Мігрень стає хронічною не за один день: напади поступово частішають, «світлих» днів між ними меншає, а знеболювальне, яке раніше знімало біль за годину, діє слабше або не діє зовсім. Найнадійніше з цим пов’язані висока частота нападів, надто частий прийом ліків від нападу та депресія, а одним із ймовірних механізмів вважають підвищену чутливість больової системи.

Хронічною мігрень вважають тоді, коли головний біль турбує 15 і більше днів на місяць довше ніж три місяці, причому щонайменше 8 із цих днів мають ознаки мігрені. Людина в такому стані часто вже не пам’ятає, коли голова не боліла взагалі, і звикає жити «з таблеткою в кишені».

Нижче — що змінюється в нервовій системі, що підштовхує мігрень до хронізації і що робити, коли звичні таблетки перестали працювати.

• Що означає «хронічна» мігрень
• Чому больова система «звикає» боліти
• Що підштовхує мігрень до хронізації
• Головний біль від надмірного вживання ліків
• Чому таблетки перестають допомагати
• Чому не варто просто збільшувати дозу
• Що допомагає зупинити хронізацію
• Коли головний біль потребує негайної допомоги
• Як допомагають у Medicasano в Миколаєві

Що означає «хронічна» мігрень

Мігрень — це не просто сильний головний біль, а неврологічне захворювання з повторюваними нападами. Типовий напад триває від кількох годин до трьох діб, біль частіше однобічний і пульсуючий, посилюється від звичайного фізичного навантаження, його супроводжують нудота, неприязнь до світла і звуків.

Поки днів із болем менше ніж 15 на місяць, мігрень називають епізодичною. Хронічна — це коли болить більшість днів місяця, а частина цих днів нагадує вже не класичний напад, а тупий фоновий біль. Докладніше про відмінності — у статті про те, чим хронічна мігрень відрізняється від звичайного головного болю.

Чому больова система «звикає» боліти

Під час нападу активується трійчаста система — нервові волокна, що іннервують оболонки мозку й судини голови. Їхні закінчення виділяють речовини, які підтримують запалення і біль, зокрема пептид CGRP. Коли напади повторюються часто, нервові клітини на шляху больового сигналу стають збудливішими: поріг болю знижується, і наступний напад запускається легше.

Цей процес називають центральною сенситизацією. Її помітна ознака — алодинія, коли під час нападу болить те, що зазвичай не болить: дотик до волосся, дужки окулярів, сережки, тиск подушки. Якщо ви помічаєте таке, больова система вже працює в режимі підвищеної чутливості.

Сенситизація не є вироком: коли частоту нападів вдається зменшити, чутливість больових шляхів може поступово знижуватися.

Що підштовхує мігрень до хронізації

Хронічна мігрень майже завжди розвивається з епізодичної. Чинники ризику добре відомі, і частину з них можна змінити:

• часті напади — що більше днів із болем уже зараз, то вищий ризик, що їх стане ще більше;
• надмірний прийом ліків від нападу — один із найвагоміших і водночас керованих чинників;
• порушення сну — безсоння, хропіння, апное сну, нерегулярний режим;
• тривога, депресія, хронічний стрес — вони посилюють біль і самі посилюються через нього;
• зайва вага — ожиріння пов’язують із частішими нападами;
• надлишок кофеїну — кава, енергетики, знеболювальні з кофеїном;
• супутній біль — у шиї або скронево-нижньощелепному суглобі.

Головний біль від надмірного вживання ліків

Парадокс у тому, що ліки від головного болю, якщо приймати їх занадто часто, самі можуть підтримувати біль. Такий стан називають медикаментозно-індукованим, або абузусним, головним болем. Про нього говорять, коли в людини з первинним головним болем, найчастіше мігренню, голова болить 15 і більше днів на місяць, ліки від болю понад три місяці регулярно приймаються частіше за певний поріг, а інша причина болю не знайдена.

Рахують саме дні, а не таблетки: дві таблетки в один день — це один «таблетковий» день.

Чому таблетки перестають допомагати

Надмірне вживання ліків — часта, але не єдина причина. Лікар зазвичай перевіряє ще кілька можливостей.

Препарат приймають запізно. Засоби від нападу мігрені діють краще на початку болю. Коли біль уже розгорівся і з’явилася алодинія, та сама таблетка часто дає слабший ефект. Відкладати прийом «до останнього», щоб рідше пити ліки, — поширена помилка, яка робить кожен напад довшим.

Діагноз визначено неточно. Під «мігренню» іноді ховаються головний біль напруги, кластерний біль або вторинний біль, пов’язаний з іншою хворобою. Кожен із них лікують по-своєму. Частина пацієнтів роками пов’язує біль лише з шиєю — про те, чи може остеохондроз викликати головний біль, варто прочитати окремо.

Немає профілактичного лікування. Засоби від нападу не зменшують частоту нападів. Якщо болить часто, потрібна інша стратегія — лікування, яке знижує кількість днів із болем.

Чому не варто просто збільшувати дозу

Коли таблетка перестає діяти, природне бажання — випити дві або спробувати сильніший засіб. Але при частому болю це здебільшого поглиблює проблему: зростає кількість «таблеткових» днів, а з нею й ризик абузусного болю. Крім того, тривалий частий прийом знеболювальних може шкодити шлунку, печінці та ниркам.

Вихід — відмінити надлишок ліків, але продумано. Як саме відміняти — одразу чи поступово — вирішує невролог: це залежить від того, які засоби, як часто й як довго ви приймали; для опіоїдних засобів завжди потрібні окрема оцінка й нагляд лікаря. У перші дні після відміни біль нерідко тимчасово посилюється, тому відміну планують разом з неврологом: визначають, що саме відміняти, чим полегшити цей період і з чого почати профілактику.

Що допомагає зупинити хронізацію

Мета лікування хронічної мігрені — не «зняти кожен напад», а зменшити кількість днів із болем. Для цього поєднують кілька підходів.

Перший — профілактичні препарати, які приймають регулярно, незалежно від нападів. Це засоби кількох груп, і підбирає їх невролог з урахуванням супутніх хвороб. Другий — відмова від надлишку знеболювальних. Третій, для підтвердженої хронічної мігрені, — ботулінотерапія при мігрені: ін’єкції за визнаним протоколом, які повторюють приблизно раз на три місяці. Про те, як ботулінотерапія впливає на частоту нападів мігрені, ми пишемо окремо, а про її місце, коли звичні ліки не працюють, — у матеріалі про ботулінотерапію при медикаментозно резистивному головному болю.

Не менш важливі щоденні звички: регулярний сон, їжа без тривалих перерв, помірна фізична активність, робота зі стресом.

Коли головний біль потребує негайної допомоги

Без зволікання, найближчими днями, покажіться лікарю, якщо характер звичного болю змінився, біль наростає з тижня на тиждень або будить уночі, незвичний біль уперше з’явився після 50 років або аура триває незвично довго.

Як допомагають у Medicasano в Миколаєві

Прийом у невролога починається з детальної розмови: як часто болить, скільки триває напад, які супутні симптоми, які ліки й у яких дозах ви приймаєте. Перед візитом корисно кілька тижнів, а краще місяць, вести щоденник головного болю — у ньому видно і частоту нападів, і кількість «таблеткових» днів. Під час консультації невролога лікар оцінює неврологічний статус, щоб виключити вторинні причини болю, і за показаннями призначає МРТ або КТ голови та аналізи.

Діагноз встановлюють за міжнародними критеріями ICHD-3, а план лікування хронічної мігрені може включати профілактичні препарати, корекцію надмірного прийому знеболювальних під контролем лікаря, ботулінотерапію за протоколом PREEMPT, фізіотерапію і лікувальний масаж для зняття напруження м’язів шиї. Якщо біль не відповідає на кілька схем поспіль, діагностику й лікування переглядають за підходом до медикаментозно резистентного головного болю.

Висновок

Мігрень стає хронічною поступово, і з цим пов’язують високу частоту нападів, надлишок знеболювальних, депресію, тривогу, порушення сну. Коли таблетки перестають допомагати, варто не шукати «сильніший» препарат, а разом із лікарем переглянути стратегію.

Ця стратегія — профілактика замість постійного гасіння нападів: регулярне лікування, яке зменшує кількість днів із болем, продумана відміна зайвих ліків і, за показаннями, ботулінотерапія. Звертатися до невролога варто, щойно ви помітили, що таблетки діють гірше, — не чекаючи, поки біль стане щоденним.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Діагноз і план лікування визначає фахівець після очного огляду.