Що таке синдром перонеального нерва і як проявляється

Синдром перонеального нерва — це патологічний стан, пов’язаний із подразненням або пошкодженням загального перонеального (фіброзного) нерва, що проходить по зовнішній поверхні гомілки і до передньої частини стопи. Цей нерв контролює підняття стопи та чутливість шкіри на її верхній частині. Коли нерв здавлений або травмований, пацієнт відчуває різноманітні сенсорні та моторні порушення.

Причини можуть бути різними: травма, довготривалий тиск (наприклад, від тугого взуття чи гіпсових пов’язок), спортивні навантаження, запальні процеси або пухлинні утворення. Також синдром може розвиватися у людей із діабетом та іншими системними захворюваннями, що супроводжуються неврологічними порушеннями.

Рання діагностика важлива для відновлення функції та запобігання хронізації болю. Далі розглянемо симптоми, причини, методи діагностики та лікування, а також профілактичні заходи.

Анатомія і роль перонеального нерва

Перонеальний нерв відгалужується від сідничного нерва і складається з моторних та сенсорних волокон. Він поділяється на поверхневу та глибоку гілки, які іннервують різні зони гомілки і стопи.

Глибока гілка відповідає за функцію підняття стопи (дорсифлексія) та контроль деяких м’язів, що забезпечують поступальний рух пальців. Поверхнева гілка передає чутливість шкіри зовнішньої поверхні стопи й частково тильного боку стопи.

Порушення роботи нерва призводить не тільки до зниження чутливості та болю, а й до моторних дефіцитів, таких як «кінська стопа» або неможливість повноцінно піднімати передню частину стопи при ходьбі.

Клінічні симптоми

Основні симптоми — больові відчуття, поколювання, оніміння або печіння в зовнішній частині гомілки, тильному боці стопи та пальцях. Пацієнти часто описують нестійкість при ходьбі та схильність до підхоплювання ноги.

Моторні порушення можуть виражатися в слабкості м’язів, відповідальних за підняття стопи, що призводить до «стуку» ступні при ходьбі та підвищеного ризику спотикання. У тяжких випадках розвивається постійна деформація стопи.

Симптоми часто посилюються при довготривалому стоянні, ходьбі або при носінні певного взуття. Нічні болі та парестезії також можливі, що значно погіршує якість життя.

Причини та фактори ризику

Травми та переломи в області коліна й гомілки — часті причини ураження перонеального нерва. Компресія під час операцій або від тривалого іммобілізаційного режиму також може спричинити синдром.

Спортивні навантаження, особливо ті, що пов’язані з постійними ударами або згинанням коліна, можуть викликати мікротравми та запалення навколо нерва. Носіння тугого взуття або високі голенища чобіт можуть призвести до хронічної компресії.

Системні захворювання, зокрема цукровий діабет, васкуліти та неврити, підвищують ризик ураження периферичних нервів, включаючи перонеальний нерв.

Діагностика: як лікарі встановлюють синдром

Діагностика починається з детального збору анамнезу та фізикального обстеження: перевірки чутливості, сили м’язів та рефлексів. Тестування ходи може виявити класичні ознаки, такі як стопа, що звисає.

Електрофізіологічні методи (ЕМГ, нейроміографія) допомагають визначити місце та ступінь ушкодження нерва, відрізнити ураження від інших нейропатій та оцінити прогноз. У деяких випадках призначають ультразвукове або МРТ-дослідження для виявлення компресії або пухлинних утворень.

Додатково виключають інші причини болю в нозі: радикулопатію поперекового відділу хребта, судинні та ортопедичні захворювання. Точна діагностика — ключ до ефективного лікування.

Інвазивні і хірургічні підходи

Якщо консервативні методи не дають ефекту або є структурна компресія нерва (наприклад, пухлина чи рубцева тканина), розглядають інтервенційні підходи. Ін’єкції кортикостероїдів у зону запалення можуть тимчасово зменшити біль і набряк.

Нейроліз (звільнення нерва від рубцевої тканини) або декомпресійна операція можуть знадобитися при стійкій компресії. У випадку повного пошкодження нерва інколи виконують реконструктивні втручання або транспозицію нерва.

Після операції важливі реабілітація та фізіотерапія для відновлення сили м’язів і функції ходи. Прогноз значною мірою залежить від ранньої діагностики та ступеня ушкодження.

Реабілітація та відновлення функції

Реабілітаційна програма має бути індивідуальною і включати вправи на покращення дорсифлексії, балансувальні вправи та тренування ходи. Регулярні заняття під контролем фізіотерапевта пришвидшують відновлення.

Ортопедичні пристрої — наприклад, ортези для підтримки стопи (AFO) — допомагають запобігти «свисанню» передньої частини стопи під час ходьби та зменшують ризик травм. Такі пристрої тимчасово замінюють слабку м’язову функцію, поки нерв відновлюється.

Психологічна підтримка та навчання пацієнта ухваленню адаптаційних стратегій (наприклад, зміни режиму активності) також важливі, адже хронічний біль може призвести до тривоги чи депресії.

Профілактика: як зменшити ризик розвитку

Щоб знизити ризик синдрому перонеального нерва, важливо уникати тривалого тиску на зовнішню сторону коліна та гомілки — не сидіти «на нозі», не носити занадто туге взуття або високі голенища, що тиснуть на область нерва.

Регулярні вправи на зміцнення м’язів гомілки та поліпшення гнучкості допомагають підтримувати правильну механіку руху. При наявності факторів ризику, наприклад діабету, важливо контролювати основне захворювання.

При заняттях спортом слід використовувати відповідну екіпіровку, уникати одноманітних перевантажень і звертатися до спеціалістів при перших симптомах — раннє втручання запобігає хронізації процесу.

Висновок

Синдром перонеального нерва — поширена, але часто недооцінена причина болю та порушення ходи. Рання діагностика, планова консервативна терапія та при необхідності хірургічне лікування дозволяють більшості пацієнтів відновити функцію.

Ключ до успіху — уважне ставлення до симптомів, своєчасна діагностика з використанням ЕМГ/МРТ, а також комплексний підхід з реабілітацією. Профілактика і контроль супутніх захворювань значно зменшують ризики.

Якщо ви відчуваєте оніміння, слабкість підняття стопи або незвичний біль у гомілці — зверніться до невролога чи ортопеда для обстеження.