Коли німіє нога або рука — чи це вже нерв прищемлений?

Оніміння (парестезія) — це відчуття зниження або відсутності чутливості в певній ділянці тіла. Воно може супроводжуватися поколюванням, “мурашками”, печінням або слабкістю м’язів. Часто пацієнти описують це як “німіє рука” або “німіє нога”, що викликає занепокоєння і питання: чи означає це прищемлення нерва?
Розуміння причин оніміння важливе як для своєчасного лікування, так і для запобігання хронічним ускладненням. Іноді оніміння тимчасове і несерйозне (наприклад, після тривалого сидіння), але інколи воно вказує на серйозні неврологічні або судинні проблеми, які потребують медичної діагностики.
У цій статті від клініки терапії і реабілітації Medicasano в Миколаєві ми розглянемо основні причини оніміння, як відрізнити його від прищемлення нерва, коли терміново звертатися до лікаря і які сучасні методи діагностики та реабілітації допомагають повернути функцію і комфорт життя.

Тимчасове оніміння: поза, тиск, та нейропатія від стискання

Тимчасове оніміння часто виникає після тривалого перебування в одній позі — коли ви “засиділи” ногу під собою або довго спали на руці. У таких випадках нерв або кровоносні судини пережимаються, і порушується нормальна провідність імпульсів. Відчуття зазвичай проходить самостійно після зміни пози та відновлення кровообігу.
Також тимчасове оніміння може бути пов’язане з утворенням набряку або локальним запаленням, яке тисне на нерв. Часто пацієнти відчувають “мурашки” і легке поколювання, що зникає через декілька хвилин або годин.
Однак, якщо оніміння повторюється часто або триває довго, це може бути першим сигналом хронічного ураження нерва — нейропатії, що вимагає детального обстеження та лікування для запобігання стійкої втрати чутливості або моторики.

Прищемлення нерва (компресійна невропатія): відчуття і механізм

Прищемлення нерва — це стан, коли нерв піддається тривалому або сильному механічному тиску, що викликає порушення його функції. Найвідоміші приклади — карпальний тунель (прищемлення серединного нерва в зап’ясті), ішіас (тис на сідничний нерв), а також защемлення периферичних нервів у ділянці плеча або шиї.
Клінічно прищемлення супроводжується не лише онімінням, а й посиленням болю при рухах, слабкістю м’язів, зниженням рефлексів та, в прогресуючих випадках, атрофією мʼязів. Часто симптоми посилюються вночі або при виконанні повторюваних рухів.
Механізм полягає в порушенні кровопостачання нервових волокон та компресії, що викликає демієлінізацію (пошкодження оболонки нервового волокна) і ускладнює проведення нервових імпульсів. При тривалому тиску можливий неврогенний запальний процес та перманентні зміни.

Системні причини оніміння: діабет, дефіцит вітамінів, аутоімунні хвороби

Оніміння рук або ніг може бути проявом системних захворювань. Найчастіша причина — діабетична нейропатія, коли тривало підвищений рівень цукру ушкоджує периферичні нерви. Пацієнти скаржаться на симетричне поколювання, оніміння і зниження чутливості, особливо в стопах.
Дефіцит вітаміну B12, хронічний алкоголізм, гіпотиреоз та деякі аутоімунні захворювання (наприклад, ревматоїдний артрит або розсіяний склероз) теж можуть викликати парестезії. У таких випадках оніміння часто супроводжується іншими симптомами — загальною втомою, слабкістю, зниженням концентрації.
Тому при регулярному або прогресуючому онімінні важливо проводити широку лабораторну діагностику: рівень глюкози, HbA1c, маркери запалення, рівень вітамінів, функції щитоподібної залози, а також серологічні тести при підозрі на аутоімунні процеси.

Оніміння та судини: коли проблема не в нерві, а у кровопостачанні

Іноді оніміння руки або ноги пов’язане не з нервом, а з проблемами кровообігу. Наприклад, синдром Рейно, артеріальна недостатність або венозна застійна хвороба можуть супроводжуватися відчуттям холоду, блідості, втратою чутливості.
Хронічна ішемія може приводити до зниження функції нервових закінчень через нестачу кисню та поживних речовин. Це може проявлятися як оніміння, особливо при фізичному навантаженні або в холодну пору року.
Оцінити судинну природу проблеми допомагають додаткові методи: ультразвукове дуплексне сканування судин, ангіографія, пальпаторне обстеження пульсу та інструментальні тести на тиск у кінцівках.

Коли оніміння — це симптом хребетної патології

Проблеми в хребті — грижі дисків, протрузії, остеохондроз шийного або поперекового відділів — часто супроводжуються радікулярними болями та онімінням в кінцівках. При ураженні корінця спинного мозку симптоми розповсюджуються по дерматому (конкретній зоні іннервації).
Наприклад, при компресії шийних корінців пацієнт відчуває оніміння в кисті та пальцях, при поразці поперекових — в зонах стегна, гомілки чи стопи. Важливо визначити зв’язок між болем у спині та парастезіями.
Для верифікації хребетної причини використовуються МРТ або КТ хребта, неврологічне обстеження, а також електрофізіологічні дослідження (ЕМГ/НВП) для оцінки провідності нервових волокон.

Діагностика: як лікар визначає причину оніміння

Комплексна діагностика починається з ретельного анамнезу: коли почалося оніміння, які супутні симптоми, чи є фактори ризику (діабет, травми, повторювані навантаження). Потім проводиться неврологічний огляд — перевірка чутливості, сили м’язів, рефлексів та атрофій.
Інструментальні методи включають електронейроміографію (ЕМГ) для оцінки функції периферичних нервів та м’язів, ультразвукове дослідження для виявлення компресійних змін, МРТ для дослідження хребта та м’яких тканин, а також лабораторні тести для виявлення системних причин.
Тільки поєднання клінічних даних і об’єктивних досліджень дозволяє визначити, чи це тимчасове оніміння від пози/тиску, прищемлення нерва чи системна хвороба, і призначити адекватну терапію.

Лікування: консервативні методи та медикаментозна терапія

Базове лікування при легких або ранніх стадіях включає фізичну терапію, корекцію пози і режиму роботи, уникнення повторюваних рухів та застосування ортопедичних шин (наприклад, при карпальному тунелі). Фізіотерапія спрямована на відновлення нормальної рухливості, зменшення запалення та зміцнення м’язового корсету.
Медикаментозна терапія може включати нестероїдні протизапальні засоби для зняття болю, міорелаксанти, а також препарати для нейропротекції та поліпшення нервової провідності — вітаміни групи B, антиоксиданти, мембраностабілізатори. При нейропатичному болю застосовуються специфічні препарати: антидепресанти знячної дози, протисудомні засоби.
У випадках, коли консервативні методи неефективні, розглядається інтервенційна терапія — ін’єкції кортикостероїдів у зону компресії або фізіотерапевтичні методи під контролем УЗД.

Хірургічне лікування: коли без операції не обійтись

Операція показана при стійкому прогресуванні симптомів, значній втраті чутливості та сили м’язів, або якщо консервативна терапія не дала результату. Наприклад, при карпальному тунелі проводиться декомпресія серединного нерва — карпальна тунельна корекція.
При грижах міжхребцевих або виражених стенозах спинномозкового каналу можуть знадобитися нейрохірургічні втручання для декомпресії корінців або стабілізації сегментів хребта. Хірургічне втручання часто супроводжується реабілітацією для відновлення функції.

Висновок

Оніміння руки або ноги не завжди означає прищемлення нерва, але не можна ігнорувати цей симптом. Він може бути як тимчасовою незручністю, так і першим проявом серйозного захворювання. Правильна діагностика, комплексний підхід та індивідуальна реабілітація забезпечують найкращий прогноз.
Якщо ви переживаєте щодо оніміння — звертайтесь у клініку терапії і реабілітації Medicasano в Миколаєві. Наші фахівці допоможуть встановити причину і підберуть оптимальний план лікування.