Як відрізнити тунельний синдром від шийного остеохондрозу?

Часто пацієнти приходять до клініки зі скаргами на біль, оніміння або поколювання в руках. Дві з найпоширеніших причин таких симптомів — тунельний синдром (найчастіше — синдром зап’ястного каналу) та шийний остеохондроз. На перший погляд ознаки можуть нагадувати одна одну, але терапія та прогноз істотно різняться, тому важливо вчасно поставити правильний діагноз.

У цій статті ми покроково розберемо, як відрізнити тунельний синдром від шийного остеохондрозу: від причин і механізмів до ключових діагностичних тестів та основ лікування. Інформація написана простою, професійною мовою і підходить як для пацієнтів, так і для молодших спеціалістів у медицині.

Мета — дати читачеві чіткий практичний алгоритм дій: що потрібно звернути увагу вдома, які тести може виконати лікар і коли потрібні додаткові інструментальні обстеження.

Що таке тунельний синдром?

Тунельні синдроми — це група захворювань, при яких периферичний нерв пережимається в анатомічному каналі («тунелі»). Найвідоміший варіант — синдром зап’ястного каналу (carpal tunnel syndrome), де стискається серединний нерв в зап’ястному каналі.

Механізм полягає в локальному підвищенні тиску на нерв, що призводить до порушення провідності, ішемії нервових волокон і появи відчуттів: поколювання, оніміння, болю.

Тунельні синдроми зазвичай мають локалізовані симптоми, які посилюються при певних положеннях та навантаженнях на уражену ділянку — наприклад, при тривалій роботі за клавіатурою або при згинанні/розгинанні зап’ястя.

Що таке шийний остеохондроз?

Шийний остеохондроз — дегенеративно-дистрофічний процес у міжхребцевих дисках та суглобах шийного відділу хребта, який може супроводжуватися утворенням остеофітів та зменшенням висоти диска.

Ці зміни можуть призводити до компресії корінців спинномозкового нерва, судин (наприклад, хребтових артерій) та викликати широкий спектр симптомів: від болю в шиї до іррадіації в руку, запаморочення, головного болю.

Шийний остеохондроз має тенденцію до хронізації і часто поєднується з м’язовим спазмом, обмеженням рухливості шиї та вираженою нестабільністю позиційних симптомів.

Основні причини та фактори ризику

Причини тунельних синдромів зазвичай пов’язані з локальними факторами: монотонні повторювані рухи (механічне перевантаження), набряклість тканин (при вагітності, ендокринних захворюваннях), травма або анатомічні варіації.

Фактори ризику шийного остеохондрозу включають природне старіння дисків, тривале сидіння в неправильній позі, травми шиї, генетичну схильність та професійну діяльність із тривалими навантаженнями на шию.

Обидва стани можуть співіснувати і навіть один сприяти появі іншого: наприклад, тривалі зміни біомеханіки плечового поясу через шийний біль можуть підвищити навантаження на зап’ястя.

Типові симптоми тунельного синдрому

Ключовий симптом — оніміння та поколювання пальців рук (зазвичай I–III пальці при синдромі зап’ястного каналу), що особливо виражено вночі або після тривалих маніпуляцій.

Пацієнти часто скаржаться, що «прокидаються» від поколювання, відчувають слабкість у хватаючих рухах, можуть випускати предмети. Біль часто локалізований у зап’ясті або променевій стороні кисті, іноді іррадіює в передпліччя.

У тяжких випадках з часом виникає м’язова атрофія тенара (м’язи основи великого пальця), що є ознакою тривалої компресії серединного нерва.

Типові симптоми шийного остеохондрозу

Симптоми можуть бути більш розпливчатими: біль у шиї, який іррадіює в плече, лопатку або по ходу руки. Часто спостерігаються парестезії (поколювання, оніміння) в зоні іннервації конкретного корінця — наприклад, при ураженні C6, C7.

Пацієнти можуть відчувати обмеження рухів шиї, «скутість», посилення болю при повороті або нахилі голови. Можливі головні болі, запаморочення, іноді — зниження силових показників руки.

На відміну від тунельного синдрому, симптоми при шийній компресії часто змінюються при зміні положення голови і шиї — це важлива діагностична підказка.

Як відрізнити симптоматику при огляді — прості тести вдома і в кабінеті лікаря

Тест Тінеля (Tinel sign) — постукування по зап’ястю викликає поколювання або електричні «розряди» у відповідній зоні іннервації при тунельному синдромі. Це швидкий тест, який може підказати локальну іритативну симптоматику.

Тест Фалена (Phalen test) — пацієнт згинає зап’ястя на 60–90 секунд; поява або посилення парестезій свідчить на користь синдрому зап’ястного каналу. Ці тести мають добру клінічну інформативність у поєднанні з симптоматикою.

Для шиї — Spurling тест (натискання на голову в положенні нахилу і повороту) може провокувати біль/парестезії по відповідному корінцю. Також зміна симптомів при відведенні або флексії шиї — маркер корінцевої компресії.

Інструментальні методи обстеження

Електроміографія (ЕМГ) та дослідження провідності нервів — золотий стандарт у діагностиці тунельних синдромів: дозволяє визначити місце та ступінь компресії, відрізнити міопатію від нейропатії.

МРТ шийного відділу хребта — найінформативніший метод для виявлення дегенеративних змін дисків, протрузій чи гриж, компресії корінців чи спинного мозку. МРТ покаже, чи симптоми пов’язані із шийним остеохондрозом.

Інші методи: ультразвук зап’ястя (дозволяє візуалізувати набряк, зміни в тенаро-ретинакулумі), рентген шийного відділу (корисний для первинної оцінки остеофітів), КТ — при необхідності деталізації кісткових структур.

Лікування: консервативне та медикаментозне

При тунельному синдромі на ранніх стадіях ефективні ортези (нічні шинування зап’ястя), модифікація навантаження, фізіотерапія (лазер, ультразвук, магнітотерапія), ін’єкції кортикостероїдів у зап’ястний канал при вираженому запаленні.

При шийній компресії лікування включає міорелаксанти, протизапальні засоби, курс фізичної терапії (мануальна терапія, кінезіотерапія, тракція), а також професійну корекцію пози та ергономіку робочого місця. При вираженій корінцевій компресії можуть бути показані епідуральні ін’єкції.

Обидва стани вимагають індивідуального підходу та поєднання методів: корекція причин (усунення провокуючих факторів), симптоматична терапія та відновлення функції через реабілітацію.

Висновок

Відрізнити тунельний синдром від шийного остеохондрозу можливо, якщо системно підходити до оцінки: звертати увагу на характер болю, локалізацію парестезій, їхню залежність від положення тіла/голови, результати простих клінічних тестів (Тінель, Фаллен, Spurling) та підтверджувати діагноз інструментально — ЕМГ для тунельних синдромів і МРТ для шийного остеохондрозу.

Раннє розпізнавання дозволяє застосувати консервативні заходи і уникнути прогресування до атрофії м’язів або стійкої компресії корінців. Для пацієнтів з Миколаєва та області клініка Medicasano пропонує повний спектр діагностики та реабілітації.