Як не пропустити частковий розрив меніска — симптоми й діагностика

Частковий розрив меніска — поширена, але часто недооцінена травма колінного суглоба. Незважаючи на те, що повний розрив зазвичай помітніший, часткові розриви можуть довго маскуватися під легкий біль або дискомфорт. У цій статті зібрано практичні поради для пацієнтів і лікарів: як розпізнати симптоми, які обстеження пройти і коли потрібно негайно звертатися по допомогу.
Розуміння тонких ознак часткового розриву допоможе зберегти суглоб, уникнути хронізації болю і знизити ризик передчасного артрозу. Інформація підібрана з позиції клінічної практики та сучасних рекомендацій, але не замінює консультацію лікаря.

Анатомія меніска і механіка травми

Меніскі — це хрящові структури у колінному суглобі, що виконують роль амортизаторів, стабілізаторів і розподільників навантаження. Кожне коліно має медіальний і латеральний меніск, які прилягають до суглобної поверхні і мають різну кровопостачання: зовнішня частина краще живиться, внутрішня — ні.
Частковий розрив зазвичай виникає внаслідок скручувального руху при навантаженні або гострого удару. Такі ушкодження можуть бути вертикальними, горизонтальними або ламоподібними, і їхня клінічна картина залежить від локалізації та ступеня ушкодження.
Розуміння механіки пошкодження важливе для правильного підходу до діагностики: деякі варіанти розривів добре виявляються при фізикальному обстеженні, інші — лише на МРТ.

Причини і провокуючі фактори

Часткові розриви найчастіше трапляються при різкому повертанні тулуба чи ноги під навантаженням, падінні або при спортивних травмах. Також до пошкоджень призводить тривале повторюване навантаження у професіях, що передбачають присідання і підняття важкого.
Дегенеративні зміни меніска, пов’язані з віком, роблять тканини більш крихкими — навіть побутовий рух може викликати часткову розтріскування. У курців і пацієнтів з порушенням кровообігу ризик дегенеративних розривів вищий.
Вроджені особливості будови суглоба, попередні травми, слабкість м’язів стегна й недостатня розтяжність також підвищують імовірність часткового розриву.

Хто в зоні ризику

Спортсмени контактних видів спорту (футбол, регбі, лижі) мають підвищений ризик через часті скручувальні рухи. Однак не менше шансів у людей старшого віку через дегенеративні зміни тканин.
Професійні групи: будівельники, сантехніки, працівники складів — ті, хто регулярно присідає або піднімає важке. У таких людей меніск піддається хронічному мікротравмуванню.
Жінки та чоловіки майже однаково уразливі, але індивідуальні особливості анатомії і техніки руху визначають ризик індивідуально.

Клінічні симптоми часткового розриву

Симптоми часткового розриву можуть бути тонкими і непостійними: незначний біль при згинанні коліна, легка набряклість після навантаження, відчуття «підклинювання» або дискомфорту при русі. Така симптоматика часто списується пацієнтами на перевтому.
Інколи з’являється локалізований біль по краю суглоба, особливо при повному згинанні або розгинанні. Механічні симптоми (клацання, блокування) менш виражені, ніж при повному розриві, але їхня поява — привід для негайного обстеження.
Хронічний неповний розрив може призводити до поступового зниження функції: нестабільність коліна, зміна ходи, болючість при підйомі сходами. Ігнорування цих сигналів підвищує ризик пошкодження суглобового хряща.

Фізикальне обстеження — що шукає лікар

Під час огляду ортопед або травматолог проводить серію тестів: тест Макмеррі, тест Лахмана (при потребі) і пальпацію по медіальному/латеральному краю суглоба. Результат може бути сумнівним при часткових розривах, тому лікар оцінює динаміку болю й обмеження руху.
Набряк і локальна болючість при пальпації — важливі підказки, але відсутність яскравих ознак не виключає ушкодження. Лікар також оцінює м’язовий тонус, симетрію обсягу рухів і можливі асоційовані травми (зв’язок, хрящ).
Ціллю фізикального обстеження є зібрати клінічний підозрювальний профіль, який визначить подальший вибір інструментальної діагностики.

Інструментальна діагностика: МРТ, УЗД, рентген

МРТ — «золотий стандарт» у виявленні часткових розривів меніска. Вона дозволяє деталізувати місце і тип розриву, визначити наявність набряку, супутніх ушкоджень хряща або зв’язок і підібрати оптимальну тактику лікування.
УЗД корисне як додатковий метод, особливо коли є доступ і досвід у лікаря, але його чутливість залежить від вмінь оператора і може пропускати внутрішньосуглобові зміни. Рентгенографія корисна для виключення кісткових пошкоджень та оцінки ступеня дегенерації суглоба.
Артроскопія залишається діагностично-терапевтичним методом, якщо неінвазивні тести не дають відповіді або потрібна негайна корекція. Іноді під час артроскопії хірург одночасно виконує реконструкцію або пластичне ушивання меніска.

Коли МРТ потрібно робити терміново

Термінове МРТ показане при виражених механічних симптомах: неможливість розігнути чи зігнути коліно, гостре блокування, різкий набряк або після важкої травми зі зміною ходи. У таких випадках швидка візуалізація допомагає уникнути додаткового ушкодження.
Якщо симптоми повільні, але прогресують — погіршення болю, збільшення набряку, зниження функції — МРТ теж рекомендується в найближчі тижні для планування терапії. Ранні результати можуть змінити консервативну тактику на оперативну.
Для пацієнтів старшого віку або при наявності серйозних супутніх захворювань лікар визначає пріоритети: інколи починають з консервативного лікування і призначають МРТ лише при відсутності ефекту.

.

Лікування і спостереження при частковому розриві

Більшість часткових розривів можна лікувати консервативно: відпочинок, корекція навантаження, протизапальні засоби, фізіотерапія і спеціальні вправи для зміцнення квадрицепса та задньої групи стегнових м’язів. Індивідуальна реабілітація допомагає відновити біомеханіку коліна.
Іноді показане ендоскопічне ушивання або резекція частини меніска, якщо є механічні симптоми або розрив не гоїться. Хірургічне рішення приймають з огляду на вік пацієнта, локалізацію розриву і функціональні вимоги.
Після лікування важливо довготривале спостереження і корекція факторів ризику: тренування техніки руху, корекція біомеханіки, робота над м’язовим балансом і, при необхідності, зниження маси тіла.

Висновок

Частковий розрив меніска — підступна травма: симптоми можуть бути слабкими, але наслідки — тривалими. Рання підозра, адекватне фізичне обстеження та своєчасна інструментальна діагностика (переважно МРТ) — ключ до збереження функції коліна.
Якщо відчули тривожні симптоми — не ігноруйте їх. Своєчасне лікування і якісна реабілітація дозволяють уникнути хронізації процесу і передчасного артрозу.
Пам’ятайте: інформація з цієї статті допомагає зорієнтуватися, але не замінює звернення до вашого лікаря.