Тунельний синдром зап’ястя: чому виникає навіть без фізичної праці?

Тунельний синдром зап’ястя, або карпальний тунельний синдром, традиційно асоціюється з людьми, чия робота пов’язана з тривалим набором тексту на клавіатурі, ручною працею або використанням інструментів. Проте сучасні дослідження показують, що це захворювання може розвиватися навіть у тих, хто ніколи не виконував інтенсивної фізичної роботи. У цій статті ми детально розглянемо, чому тунельний синдром виникає, які фактори ризику існують і як його вчасно виявити та лікувати.

Що таке тунельний синдром зап’ястя?

Тунельний синдром зап’ястя — це патологічний стан, при якому нерв, що проходить через карпальний тунель (серединний нерв), стискається і запалюється. Карпальний тунель — це вузький канал у зап’ясті, утворений кістками та зв’язками. У ньому проходять сухожилля та нерви, які забезпечують рухливість та чутливість пальців руки.

Ключовою проблемою є саме стискання серединного нерва, що призводить до больових відчуттів, поколювання, оніміння або слабкості пальців. Зазвичай симптоми проявляються в великому, вказівному, середньому пальцях і частково в безіменному, особливо в нічний час.

Багато людей помилково вважають, що тунельний синдром виникає лише у тих, хто довго працює руками. Насправді, існує багато «тихих» причин, які можуть спровокувати цей стан без інтенсивної фізичної активності.

Метаболічні та гормональні фактори

Одним із головних факторів ризику є порушення обміну речовин і гормональний дисбаланс. Наприклад, цукровий діабет, гіпотиреоз або ожиріння можуть призвести до набряку тканин у карпальному тунелі, що стискає нерв.

Гормональні зміни під час вагітності або менопаузи також можуть спричиняти затримку рідини та запалення тканин зап’ястя. У таких випадках симптоми можуть з’явитися раптово, навіть якщо людина веде малорухливий спосіб життя.

Дослідження показують, що у жінок тунельний синдром зустрічається частіше через поєднання гормональних змін і анатомічних особливостей карпального каналу.

Генетичні та анатомічні фактори

Вузький або деформований карпальний тунель може бути спадковим. У людей із природжено вужчим каналом навіть мінімальні набряки або мікротравми можуть викликати стискання нерва.

Крім того, деякі анатомічні особливості, наприклад, кісткові виступи або потовщені сухожилля, підвищують ризик розвитку синдрому без будь-якого фізичного навантаження.

Це пояснює, чому тунельний синдром іноді діагностують у молодих людей, які ведуть малорухливий спосіб життя або не займаються ручною працею.

Системні захворювання

Тунельний синдром може бути вторинним проявом системних захворювань, таких як ревматоїдний артрит, амілоїдоз або запальні процеси в організмі. Хронічне запалення тканин сприяє набряку та компресії нерва.

Пацієнти з серцево-судинними або нирковими патологіями також перебувають у групі ризику, оскільки набряки в кистях часто супроводжують ці хвороби.

Таким чином, навіть без надмірної фізичної активності тунельний синдром може розвиватися як частина більш широкого системного процесу.

Симптоми, на які варто звернути увагу

Перші прояви тунельного синдрому зап’ястя часто непомітні. Основні симптоми включають:

• Поколювання або оніміння великого, середнього і вказівного пальців.

• Слабкість у кисті, труднощі при захопленні предметів.

• Біль у зап’ясті, який посилюється вночі або після тривалого відпочинку.

• Відчуття набряклості, хоча видимого набряку може і не бути.

Якщо симптоми ігнорувати, вони можуть прогресувати до постійного болю та зниження чутливості пальців, що значно знижує якість життя.

Діагностика та лікування

Діагностика тунельного синдрому починається з ретельного огляду у фахівця, збору анамнезу та спеціальних тестів (наприклад, тест Тінеля або Фалена). Для підтвердження діагнозу можуть використовуватися електроміографія та УЗД зап’ястя.

Лікування залежить від стадії захворювання. На ранніх етапах ефективними є:

• Фізіотерапія та спеціальні вправи для зміцнення м’язів кисті.

• Використання ортезів або шин для обмеження рухливості зап’ястя, особливо вночі.

• Протизапальні препарати або місцеві ін’єкції для зменшення набряку.

У складних випадках, коли консервативне лікування неефективне, може знадобитися хірургічне розсічення зв’язки, що стискає нерв.

Профілактика та рекомендації

Навіть якщо ви не займаєтесь фізичною працею, є способи знизити ризик розвитку тунельного синдрому:

• Контролювати вагу та рівень цукру в крові.

• Регулярно виконувати легкі вправи для кистей та пальців.

• Уникати тривалого однотипного положення рук, навіть під час роботи за комп’ютером.

• Вчасно лікувати системні захворювання та контролювати гормональний фон.

Рання діагностика і своєчасне лікування дозволяють уникнути серйозних ускладнень і зберегти функцію рук на довгі роки.

Висновок

Тунельний синдром зап’ястя — це не лише «професійне» захворювання людей, що виконують фізичну роботу. Його розвиток може бути спровокований гормональними змінами, системними хворобами, генетичними та анатомічними особливостями організму. Важливо уважно стежити за першими симптомами, своєчасно звертатися до фахівців і дотримуватися рекомендацій щодо профілактики. У Клініці терапії і реабілітації ⭐️Medicasano в Миколаєві⭐️ ви отримаєте комплексну допомогу: від діагностики до фізіотерапевтичного та хірургічного лікування.