Тунельні синдроми у підлітків — чи буває таке?

Тунельні синдроми (компресійні невропатії) зазвичай асоціюють із дорослими — офісними працівниками, спортсменами або людьми з хронічними захворюваннями. Проте ці стани можуть зустрічатися й у підлітків, хоча частіше вони бувають рідкісними або проявляються інакше, ніж у дорослих. За даними оглядів, карпальний тунель у дітей і підлітків трапляється набагато рідше, ніж у дорослих, але іноді не діагностується вчасно. 
Підлітковий вік — період інтенсивного росту, зміни звичок (збільшення часу перед гаджетами, активне заняття спортом або важка шкільна сумка) і появи нових професійних чи хобі-рутин, які можуть створювати повторні навантаження на верхні кінцівки. Тому ризик виникнення або провокації компресійних синдромів реальний і заслуговує уваги.
Мета цієї статті — розібратися, які тунельні синдроми можуть з’являтися в підлітків, як їх розпізнати, що з тим робити і коли терміново звертатися до фахівця.

Які тунельні синдроми частіше зустрічаються в підлітків

Серед компресійних невропатій у молодих пацієнтів найчастіше згадують синдром зап’ястного каналу (carpal tunnel syndrome), синдром кубітального каналу (компресія ліктьового нерва) та де Кервена (теносиновіт великого пальця). Останній — особливо на слуху у підлітків через активне використання смартфонів та ігор. Дослідження вказують на кореляцію між тривалим використанням гаджетів і симптоматикою де Кервена у молодих людей. 
Однак спектр ширший: включає також торакіальний вихід (thoracic outlet syndrome), посттравматичні компресії, випадки після інфекцій або як частину системних хвороб (наприклад, метаболічні та ревматичні стани). Оглядна стаття з педіатричної ортопедії підкреслює різноманіття причин компресійних невропатій у дітей і підлітків. 
Найчастіше в підлітків причини поєднані: механічні фактори (повторна рухова активність, тиск ременем сумки), а також запальні або посттравматичні зміни. Саме поєднання факторів робить діагностику іноді складною.

Чому підлітки вразливі: гаджети, спорт і рюкзаки

За останні роки зросла тривалість щоденного часу, який підлітки проводять за смартфонами, планшетами й іграми. Це створює повторне навантаження на сухожилля великого пальця і зап’ястя, що асоціюють із де Кервена та іншими теносиновітами. Попередні дослідження і крос-секційні вибірки знаходять підвищену поширеність симптомів при проблемному використанні смартфонів. 
Спорт також дає свою частку. Контактні види спорту, важкі тренування, повторювані удари або падіння — усе це може призвести до травми нервів або їх поступової компресії, наприклад на рівні ліктя чи плеча. У молодих атлетів необхідно відрізняти гостру травму від хронічної компресії.
Ще один фактор — важкі рюкзаки і неправильне носіння сумок. Тривалий тиск ременя на плече або нерівномірний розподіл ваги може провокувати локальні компресії та дисбаланс м’язів плечового пояса, що іноді супроводжується неврологічними симптомами.

Як проявляються тунельні синдроми у підлітків: типові скарги

Початкові симптоми часто скромні: поколювання в пальцях, періодичне оніміння, нічний дискомфорт або часте падіння предметів із рук. Підлітки можуть описувати «мурашки» або «ватність» у пальцях, слабкість при писанні або зниження швидкості набору тексту. У деяких випадках батьки помічають, що дитина уникає певних видів діяльності через дискомфорт.
При синдромі зап’ястного каналу частіше страждають великий, вказівний і середній пальці; симптоми можуть посилюватися вночі. При компресії ліктьового нерва (кубітальний тунель) — оніміння і слабкість у безіменному та мізинці. Де Кервена проявляється болем і чутливістю біля основи великого пальця і радіальної сторони зап’ястя.
Іноді симптоми можуть бути неспецифічними і відображатися у вигляді болю в передпліччі або плечі; тому важливо докладно розпитати підлітка про види активності (ігри, спорт, музичні інструменти) і про характер болю.

Діагностика: що робить лікар

Лікар починає з анамнезу і фізичного огляду: перевіряє чутливість, силу, рефлекси і проводить спеціальні тести (фінкельштейн для де Кервена, тест Тінеля, тест Фалена для карпального тунелю). Важливо також оцінити поставу, робочі та навчальні звички підлітка.
Інструментальні тести включають електроміографію (ЕМГ) і дослідження провідності нервів, які допомагають підтвердити локалізацію й ступінь компресії. Ускладнені або нетипові випадки можуть потребувати УЗД або МРТ для візуалізації м’яких тканин і виключення інших причин.
Оскільки в підлітків деякі синдроми рідкісні, іноді потрібна мультидисциплінарна оцінка: педіатр, невролог, ортопед і фізіотерапевт працюють разом для встановлення діагнозу і плану лікування.

Лікування: від простого до спеціалізованого

У більшості випадків перші кроки — консервативні: зменшення провокуючих факторів (обмеження часу за гаджетами, корекція спорту, легке модифікування рюкзака), носіння ортезів/шини на ніч та антизапальна терапія за потреби. Фізіотерапія з вправами на розтягування і зміцнення допомагає відновити баланс і зменшити симптоми.
При локалізованому тендовагініті (де Кервена) використовують місцеву іммобілізацію, іноді кортикостероїдні ін’єкції — але в підлітків ін’єкції призначають обачно і за показаннями. При підтвердженій компресії нервів і неефективності консервативних заходів розглядають хірургічне розвантаження.
Дані щодо резистентності та результатів лікування в педіатричній популяції показують, що рання діагностика і правильно обрана консервативна терапія дають кращі результати; хірургія — варіант при стійких випадках або виражених неврологічних дефіцитах.

Коли звернутися терміново — «червоні прапорці»

Терміново звертатися до лікаря слід при швидкому посиленні слабкості, різкому падінні хвату, значному наростанні болю або при появі стійкого порушення чутливості. Якщо підліток не може контролювати кисть або починає втрачати дрібну моторику — це привід для невідкладної оцінки.
Інші тривожні симптоми: значний набряк, зміна кольору шкіри, ознаки судинної компресії або прогресуючі неврологічні дефіцити. У таких випадках необхідні швидкі інструментальні дослідження і консультації.
Не відкладайте візит, якщо симптоми не минають після відпочинку і простих заходів протягом 1–2 тижнів; раннє втручання покращує довгострокові прогнози.

Профілактика: що можуть робити батьки та школи

Обмеження часу безперервного використання смартфонів і екранів, навчання правильної ергономіки під час гри чи навчання, а також регулярні перерви допомагають знизити ризик. Важливо навчити підлітків чергувати дії, давати рукам відпочити і робити прості розтягування.
Шкільні рюкзаки мають бути правильно підібрані: дві широкі лямки, рівномірний розподіл ваги і обмеження зайвих речей у сумці. Для спортсменів — контролювати техніку і розвантаження тренувань, при появі болю тимчасово знизити навантаження.
Батьки й учителі повинні уважно ставитись до скарг підлітків на дискомфорт у руках і не списувати все на «слабкість» чи «лінивство» — своєчасна увага часто запобігає хронічним проблемам.

Роль психосоціальних факторів і відчуття болю у підлітків

Підлітки по-різному описують і реагують на біль: у когось симптоми швидко привертають увагу дорослих, інші — замовчують. Стрес, тривога і недостатній сон можуть посилювати сприйняття болю і сприяти м’язовому напруженню, що погіршує компресію.
Підсумком є те, що лікування іноді має включати не лише фізичну терапію, а й роботу з поведінковими стратегіями: релаксація, налагодження режиму дня, консультування при вираженій тривозі або конверсійних реакціях.
Індивідуальний підхід — ключ: слухати підлітка, збирати повну картину активностей і факторів життя, які можуть впливати на симптоми.

Висновок

Тунельні синдроми у підлітків — реальна, хоч і менш поширена проблема, ніж у дорослих. Поєднання сучасних звичок (гаджети), спорту, рюкзаків і індивідуальних факторів може призвести до розвитку компресійних невропатій.
Рання діагностика, обмеження провокуючих факторів, базова фізіотерапія і при необхідності спеціалізоване лікування забезпечують хороші шанси на відновлення. Якщо ви помічаєте регулярні скарги на оніміння, поколювання або слабкість у руці у підлітка — зверніться до педіатра або невролога.
Дбайте про профілактику: правильна ергономіка, розумні обмеження часу за гаджетами і увага до скарг підлітка допоможуть уникнути багатьох проблем.