Що робити після вивиху коліна?

Вивих коліна — це повне або часткове зміщення кісткових поверхонь суглоба (наприклад, вивих надколінка або зміщення колінного суглоба). Така травма супроводжується сильним болем, деформацією, набряком і обмеженням рухів.
Невідкладні дії після вивиху визначають подальший прогноз — від швидкого відновлення до хронічної нестабільності або артропатії. Тому ключова мета — зменшити біль і набряк, запобігти додатковим ушкодженням хряща та зв’язок, й отримати професійну діагностику

Негайні дії на місці події (перша допомога)

Перші хвилини після травми важливі. Якщо є підозра на вивих — не рухайте постраждалого коліна, знерухомте кінцівку у тій позиції, в якій вона зупинилася. Це зменшить подальше ушкодження судин, нервів і хряща.
При можливості підкладіть щось під п’ятку, щоб легенько підняти ногу — це зменшить набряк. При сильному болю дозвольте прийняти безрецептурний аналгетик (наприклад, ібупрофен або парацетамол) відповідно до інструкцій.
При відкритому ранені або якщо видно судинні/нервові порушення (блідість, втрата пульсу, оніміння) — викликайте невідкладну медичну допомогу. Загальні поради при будь-якому вивиху — знерухомлення, охолодження та термінова діагностика.

Діагностика — що роблять у приймальному відділенні

У лікарні спочатку оцінять стан: огляд, неврологічний та судинний контроль, порівняння рухливості з іншою ногою. Рентгенографія — перший крок для виявлення серйозного зміщення або перелому.
Якщо потрібно, проводять МРТ для детальної оцінки зв’язок, хряща та можливих остеохондральних ушкоджень (важливо для планування реабілітації або хірургії).
Після вправлення (якщо було) зазвичай роблять контрольні знімки і визначають тактику — консервативна або хірургічна. У багатьох випадках первинні вивихи лікують консервативно; але при ускладненнях потрібна операція.

Вправлення та іммобілізація: підхід і рекомендації

Вправлення (повернення суглобових поверхонь на місце) виконує кваліфікований лікар — це може робитись під місцевою або загальною анестезією, залежно від больового синдрому і складності. Після вправлення часто накладають тимчасову шину або бандаж.
Іммобілізація зазвичай триває короткий період (часто 1–2 тижні для надколінка) з наступним поступовим відновленням рухів під контролем фізіотерапевта. Довга повна іммобілізація може призвести до контрактур і слабкості.
Якщо є підозра на ушкодження судин, нервів або великих кісткових уламків — іммобілізація і термінове хірургічне втручання можуть бути показані.

Коли потрібна операція: показання та види втручань

Хірургічне лікування розглядають при повторних вивихах, значних розривах зв’язок (наприклад, медіальної пателофеморальної зв’язки — MPFL) або при виявленні остеохондральних уламків, що не підлягають консервативному лікуванню.
Типи операцій: реконструкція MPFL, фіксація остеохондральних уламків, корекційні остеотомії при анатомічних факторах (наприклад, великий Q-кут), — вибір залежить від індивідуальної анатомії пацієнта та пошкоджень.
Післяопераційна реабіліітація має чіткі протоколи — часи навантаження, ROM-обмеження і поступове відновлення сили під контролем спеціаліста. Сучасні протоколи комбінують часові й критеріальні підходи.

План реабілітації: фази і конкретні цілі

Реабіліітація зазвичай ділиться на фази: 1) рання (контроль болю та набряку, відновлення ROM), 2) проміжна (зміцнення м’язів, відновлення ходьби), 3) просунута (функціональні вправи, пропріоцепція), 4) повернення до спорту (ритм, швидкість, силові критерії).
Кожна фаза має чіткі критерії переходу (наприклад, відсутність болю при базових вправах, певний відсоток сили щодо здорової кінцівки). Це мінімізує ризик передчасного повернення і повтору травми.
Індивідуальний план реабілітації повинен бути адаптований до віку, рівня активності та супутніх ушкоджень; регулярні огляди лікаря і фізіотерапевта — обов’язкові.

Вправи, які обов’язково потрібно виконувати (приклади)

Початкові вправи: ізометричне напруження квадрицепса, підйоми прямої ноги у лежачому положенні, повільні згинання-розгинання у безболісному діапазоні. Ці вправи запобігають атрофії і підтримують кровообіг.
На проміжній стадії — вправи на зміцнення (присідання до стільця, випади без ваги, підйоми на носки), а також баланс на одній нозі та пропріоцептивні вправи (платформа, босу-м’яч).
Після досягнення критеріїв — силові і пліометричні вправи для повернення до бігу і стрибків. Важливо виконувати вправи під контролем, поступово збільшуючи навантаження. (Пам’ятайте: забороняються болючі рухи; прогрес — за відчуттями і критеріями реабілітації).

Профілактика повторних вивихів і повернення до спорту

Щоб знизити ризик рецидиву: зміцнюйте медіальні структури стегна (особливо VMO), тренуйте баланc і пропріоцепцію, і працюйте над технікою рухів (посадка при приземленні, контроль коліна у присіданні).
При поверненні до контактних видів спорту необхідно мати повний обсяг рухливості, ≥90–95% сили ураженої ноги відносно здорової, відсутність больового синдрому при функціональних тестах. Лікар і фізіотерапевт мають дати «зелене світло».

Поради

Наша мета — безпечне та швидке повернення пацієнта до звичного життя і спорту.
Ми застосовуємо доказові протоколи реабілітації, адаптовані під кожного пацієнта, включно з роботою над біомеханікою, силою і пропріоцепцією. У разі потреби співпрацюємо з ортопедами-хірургами для комплексного лікування.
Якщо у вас стався вивих коліна — не зволікайте: звертайтесь до приймального відділення або відразу записуйтеся на консультацію в Medicasano. Своєчасна допомога знижує ризик ускладнень і пришвидшує одужання.

Висновок

Вивих коліна — травма, що потребує швидкої і зваженої реакції: знерухомлення, професійна діагностика, адекватне консервативне або хірургічне лікування та грамотно побудована реабілітація. Більшість первинних вивихів надколінка добре реагують на консервативну терапію за умови правильної фізіотерапії і поступового повернення до навантажень. Прогрес у відновленні залежить від раннього початку вправ, дисципліни пацієнта і роботи мультидисциплінарної команди.