Чому виникає лімфостаз руки після мастектомії?

Лімфостаз руки — часте ускладнення після мастектомії, яке турбує пацієнток як у ранньому, так і в пізньому післяопераційному періоді. Це не просто косметична проблема: набряк, тяжкість і ризик інфекцій можуть значно погіршити якість життя. У вступі коротко окреслимо, чому важливо розуміти механізми цього ускладнення і як його попередити.

Механізми розвитку

Після видалення молочної залози часто резектують пахвові лімфовузли або порушуються лімфатичні шляхи. Це веде до зниження відтоку лімфи і накопичення рідини в м’яких тканинах руки.

Додатковий фактор — рубцювання та фіброз тканин після операції і радіотерапії. Фіброз механічно стискає лімфатичні судини та ускладнює транзит лімфи.

Такі зміни створюють хронічний цикл: набряк стимулює запалення, запалення підсилює фіброз, що ще більше погіршує лімфодренаж.

Фактори ризику

Ризик лімфостазу зростає при широкому видаленні лімфовузлів, ад’ювантній радіотерапії та повторних операціях в пахвовій ділянці. Похилій вік і супутні метаболічні порушення також підвищують ризик.

Ожиріння і надмірна вага збільшують механічне навантаження на лімфатичну систему і роблять тканини більш вразливими до набряку. Паління та судинні проблеми погіршують мікроциркуляцію.

Інфекції шкіри або післяопераційні сероми можуть запускати або посилювати лімфостаз: будь-яка інфекція підвищує запальний компонент і ризик хронізації.

Симптоми та рання діагностика

Початкові ознаки включають відчуття тяжкості, непостійний набряк, скутость рухів у плечовому суглобі. Часто набряк звертає увагу пацієнтки ввечері або після фізичного навантаження.

Ранні діагностичні кроки — клінічний огляд, вимір окружностей руки та документування змін у динаміці. Важливо відрізняти лімфостаз від післяопераційного набряку чи сероми.

Інструментальні дослідження — УЗД для виключення сероми чи тромбозу, лімфосцинтиграфія або МР-лімфографія для оцінки порушення відтоку. Своєчасна діагностика дозволяє почати терапію на початкових етапах.

Профілактика — що можна зробити до і після операції

До операції важливо обговорити з хірургом стратегію збереження лімфовузлів і мінімізації травми лімфатичних шляхів. Планування втручання з урахуванням ризиків зменшує ймовірність ускладнень.

У ранньому післяопераційному періоді критично важливі рання мобілізація, вправи для плеча та контроль сером. Правильний догляд за раною і профілактика інфекцій знижують шанс розвитку лімфостазу.

Також рекомендують корекцію факторів ризику: зниження ваги, відмова від куріння, контроль глюкози та утеплення прооперованої ділянки під час реабілітації.

Лікування і реабілітація

Базовий підхід — комплексна лімфедема-терапія: мануальний лімфодренаж, багатошарова компресійна пов’язка на етапі редукції і компресійний рукав для підтримки результату. Це дозволяє зменшити об’єм і поліпшити функцію руки.

Фізіотерапія з акцентом на вправи для активації м’язового насоса, градуйовані навантаження і навчання пацієнтки технікам самомасажу важливі для довготривалого контролю. У деяких випадках показана електростимуляція.

При резистентному або значно структурованому лімфостазі розглядають хірургічні опції: лімфовенозні шунти, пересадка лімфатичних судин або редукційні операції. Всі інтервенції потребують ретельного підбору і постопераційної компресії.

Психологічний аспект і якість життя

Набряклива рука впливає на самооцінку, здатність до праці і повсякденні навички. Підтримка психолога і групи пацієнток допомагає адаптуватися до нових умов і підвищити прихильність до лікування.

Освітні програми для пацієнток — як доглядати шкіру, розпізнавати інфекцію і правильно використовувати компресію — значно зменшують ризик ускладнень і покращують результати терапії.

Регулярний медичний нагляд, своєчасні корекції плану лікування і доступ до реабілітаційних послуг підвищують шанси на хорошу функціональну реабілітацію.

Висновок

Лімфостаз руки після мастектомії — мультифакторне ускладнення, пов’язане з порушенням лімфатичного дренажу, запаленням і фіброзом. Рання діагностика, профілактика і комплексна терапія здатні мінімізувати наслідки і поліпшити якість життя пацієнток.

Ключові кроки: інформоване планування операції, контроль факторів ризику, рання мобілізація, професійний лімфодренаж і тривала компресійна підтримка. Спільна праця хірурга, реабілітолога і пацієнтки дає найкращі результати.