Чому коліно «провалюється» — проблема зв’язок чи хряща?

Коли люди говорять, що коліно «провалюється» або «підкошуються ноги», вони описують відчуття раптової нестабільності — неможливості впевнено витримати вагу на кінцівці, з короткочасним підгинанням або «смиком». Це може траплятися як під час ходьби, так і при присіданні, підйомі по сходах чи бігу.
Важливо розрізняти «провалювання» через м’язову слабкість або втому і справжню внутрішньосуглобову нестабільність, що сигналізує про пошкодження структурних елементів коліна.
Далі розглянемо основні анатомічні причини — зв’язки (ACL, PCL, MCL, LCL), меніски і суглобовий хрящ — і як кожна з цих проблем може давати відчуття провалювання.

Роль зв’язок: коли нестабільність — це розрив або розтягнення

Зв’язки коліна утримують кістки у правильній конфігурації і контролюють передньо-задні та ротаційні рухи. Передня хрестоподібна зв’язка (ACL) — один з найважливіших стабілізаторів, її розрив часто супроводжується гострим відчуттям «провалювання» або кульгавістю після травми.
Крім ACL, пошкодження бічних та задніх зв’язок також може викликати нестабільність — але клінічна картина різниться: при розриві ACL часті «провали» при поворотах і різких рухах; при пошкодженні MCL або LCL — бічна нестабільність.
Діагностика зв’язкових ушкоджень включає тест Лахмана, «pivot-shift», МРТ та клінічні тести. Часто для підтвердження необхідна магнітно-резонансна томографія.

Меніск: ловушка для руху — як він викликає провалювання

Меніски — це амортизатори між стегновою та великогомілковою кістками. При типовому розриві меніска пацієнти відчувають біль, набряк, блокування або «защемлення» суглоба.
Деякі види розривів (поперечні, фіксовані фрагменти) можуть фізично підскакувати або заважати ковзанню суглобових поверхонь, що викликає раптове підгинання або відчуття, що коліно «провалюється».
Також пошкоджений меніск порушує пропріоцепцію — відчуття положення суглоба — і через це м’язи гірше компенсують навантаження.

Хрящ та остеохондральні дефекти: чи може пошкоджений хрящ «провалювати» коліно?

Хрящ (суглобовий) забезпечує гладке ковзання і розподіл навантаження. Хоч сам по собі хрящ не «тримає» коліно у положенні так, як зв’язки, його пошкодження може провокувати механічні симптоми.
При відшаруванні фрагментів хряща або при остеохондральних дефектах частинки можуть «блукати» в суглобі, викликаючи блокування або відчуття нестабільності. Хрящова деградація також призводить до болю і вторинного пригніченя м’язів — це знижує динамічну стабільність коліна.
Тому пошкодження хряща рідко є первинною причиною почуття «провалювання», але часто посилює симптоми і створює ситуації, коли коліно фактично підводить під час навантаження.

Пателлофеморальна нестабільність: підківка через надмірний рух надколінника

Проблеми з треку надколінника (пателлофеморальний синдром або підвивихи) дають відчуття нестабільності в передній частині коліна. Пацієнти часто описують, що коліно підкошувалося при підйомі по сходах чи при різкій зміні напряму.
Патологія може бути пов’язана з анатомічними факторами (широка або дрібна межина, висока надколінкова позиція), розтягненням медіального пателофеморального зв’язкового апарату або слабкістю квадрицепсу.
Лікування починається з реабілітації — укріплення м’язів, корекція біомеханіки; при рецидивах можливе хірургічне втручання (фіксація MPFL, корекція кісткових факторів).

Коли провалювання — не травма: артроз і хронічні стани

Хронічні зміни, як остеоартрит, зношення меніска або дегенеративні розриви, можуть викликати відчуття нестабільності через біль, набряк та порушену пропріоцепцію.
З віком м’язова сила знижується, а компенсаторні механізми менш ефективні — це сприяє тому, що навіть невеликі механічні дефекти дають відчуття, ніби коліно «провалюється».
Лікування такого провалювання — комплексне: знеболення, відновлення функції м’язів, ін’єкції (гіалуронова кислота, PRP у деяких випадках) або, при вираженому руйнуванні, ендопротезування.

Діагностика: як розрізнити причини «провалювання»

Початково лікар збирає анамнез і виконує цілеспрямований фізикальний огляд з тестами на стабільність (Лахман, тест на вивих патели, McMurray для меніска).
МРТ — «золотий стандарт» для візуалізації зв’язок, менісків і хряща; рентген допомагає виключити кісткові ушкодження. Артроскопія — діагностично-терапевтична процедура, якщо інструментальні методи не дають відповіді або потрібно одночасно лікувати.
Правильна діагностика критична: наприклад, відкладене відновлення ACL може привести до повторних ушкоджень і пошкодження меніска, а невилікований фрагмент хряща — до прогресуючого артрозу.

Лікування: консервативне та хірургічне

Консервативні методи: відпочинок, льод, компресія, фізіотерапія, укріплення квадрицепсу та глибоких м’язів стегна; ортези або тейпування для тимчасової підтримки. Для деяких пацієнтів програма відновлення може повністю відновити стабільність.
Хірургія: реконструкція зв’язок (наприклад, ACL-reconstruction) при повних розривах з клінічно значущою нестабільністю; меніскектомія або репарація при відповідних типах ушкоджень; артроскопічна санація або реконструкція хряща при остеохондральних дефектах.
Вибір лікування залежить від віку пацієнта, рівня активності, характеру ушкодження та супутніх патологій. Хороша реабілітація після операції — ключ до повернення до активного життя.

Реабілітація і профілактика рецидивів

Реабілітація має бути прогресивною: починаючи з відновлення повного об’єму руху і контролю болю, далі — укріплення м’язів, навчання пропріоцепції та повернення до спортивної специфічної діяльності.
Профілактика включає тренування балансу, корекцію техніки руху, зміцнення кору і квадрицепсу, а також правильне спорядження (взуття, ортези у спортсменів з ризиком).
Освітня робота з пацієнтом — розуміння того, коли варто припинити навантаження і звернутися до спеціаліста — знижує ризик ускладнень і хронізації проблеми.

Висновок

Коротко: «провалювання» коліна може бути викликане різними механізмами — від гострих розривів зв’язок до механічних симптомів меніска чи хряща, а також через пателлофеморальну нестабільність чи дегенеративні зміни.
Якщо відчуття нестабільності повторюється, супроводжується болем, набряком або блокуванням — потрібно звернутися до ортопеда/травматолога для повної діагностики, яка й визначить оптимальну стратегію лікування.
Пам’ятайте: раннє встановлення причини і індивідуалізоване лікування дають найкращий прогноз і знижують ризик хронічних ускладнень.